>> Що приховують від нас працівники Макдональдса – Новини медицини

Що приховують від нас працівники Макдональдса

Книга, написана Еріком Шлоссером «Нація фаст фуду» потрясла все макдональдсовие заклади світу. Протягом деякого часу журналіст Ерік Шлоссер займався вивченням систем швидкого харчування. Як швидке харчування радикально змінила дієту людини, змінила пейзаж Америки, як вплинуло на інші континенти.

Він дізнався, де беруть м’ясо (тому не став їсти фарш з яловичини), чому смажена картопля настільки смачна, яка насправді вартість гамбургера, яку не побачиш над прилавком. Все це він написав у своїй книзі. Цим самим він розлютив акул американського харчопрому, а відгуки на його книгу звучать так «Посидьте півгодинки з цією книжкою, отримаєте кращу дієту», «Цього читання достатньо, щоб перетворити Шварцнеггера в вегетаріанця» та інші.

«Макдоналдс» можна зустріти і в школі, і на кораблі, і в лікарні. Звернемося до історії, в 1970-му році на цю їжу в Америці йшло 6 мільярдів доларів на рік, у 2001-му ця сума становить понад 110 мільярдів. Ця сума перевершує витрати на вищу освіту, комп’ютери, автомобілі. Також перевершує витрати на книги, фільми, журнали, газети, відео і музику – разом узяті. У сучасному світі від фаст фуду не приховаєш. Щорічно тільки 90% робочих місць належать саме Макдоналдс. Щорічно в Макдоналдс на роботу беруть мільйон чоловік, при всьому цьому там найменша зарплата. Зарплата менше тільки на полях у іммігрантів.

Середньостатистичний американець з’їдає три гамбургера і чотири порції картоплі щотижня.

У США практично кожен восьмий працюючий чоловік, трудився в «Макдоналдсі».

Саме для «Макдоналдса» вивели спеціальну породу курей з великими грудьми, «Містер МД». З м’яса грудки якраз готують всім відоме блюдо «Чікен Макнаггетс» .Прічём це внесло зміни у всю індустрію виробництва курятини. Якщо 20 років тому курку продавали тільки цілком, то зараз нарізаною на шматки. Практично всім американським дітям дошкільного віку знаком клоун Рональд Макдональд. Єдино хто його перевершує в впізнаваності так це Санта-Клаус.

Творці Макдоналдса в першу чергу робили ставку на сім’ю. В Америці приблизно в середині 70-х, якраз був бебі-бум, але місць для відпочинку з сім’єю було зовсім мало. Як водиться, з дитиною могли прийти і батьки, і бабуся з дідусем. У цей самий час відкрилися місця відпочинку, з яскравими гірками, кульковими басейнами, з клоуном Рональдом. Організували ці місця відпочинку, завдяки телепрограмі, дітям звичайно ж це дуже сподобалося і особливо їжа в яскравій упаковці.

«Майданчики приводять дітей, діти – батьків, батьки – гроші». Крім всіх цих задоволень, дітей залучають іграшки входять в набір разом з гамбургером і колою і називається «Хеппі милий». Після виходу на екрани нового мультика або фільму, випускається ціла серія іграшок, причому виникає бажання зібрати якомога більше іграшок. Все ю5 призвело до того, що сьогодні діти об’їдаються гамбургерами, п’ють літрами колу, і все це більше ніж 30 років тому. В Америці колу дають пити вже дворічним малюкам.

В основному клієнти у фаст фуді – це діти. Це те чим харчуються діти, причому свій прибуток вони роблять теж руками дітей. Основна робоча сила в цих кафе це якраз старшокласники.

Більше половини працюючим там, ще немає й двадцяти років. Працюють там за мізерну зарплату і виконують нехитрі операції. Працівники змінюються постійно, плинність кадрів становить приблизно 400%. Звичайний працівник фаст фуду йде з цієї роботи вже через 4 місяці.

На роботу не рідко беруть підлітків з малозабезпечених сімей та іммігрантів, в основному з Латинської Америки, багато з них не знають англійської мови, знають тільки назви страв з меню.

мізерну зарплату і відсутність захисту праці підміняють створенням «духу команди» у молодих працівників. Менеджери «Макдоналдса» знають, як потрібно грамотно заохочувати молодих працівників, для того щоб вони повірили, на скільки вони не замінні. Це набагато вигідніше в порівнянні з підвищенням зарплати.

Як всім відомо молодь любить і пожартувати і нашкодив. З деяких відеозаписів вироблених в фаст фудах Лос – Анджелеса можна побачити як ці юні працівники чхають в їжу, облизують пальці, колупаються в носі, гасять сигарети про продукти, кидають на підлогу продукти. У двохтисячному році заарештували трьох підлітків працюють у фастфуді в Нью – Йорку, за те, що вони протягом восьми місяців плювали і мочилися в їжу. У міксері мешкають таргани, миші бродять ночами на розморожувати продукти… Навіть самі працівники кафе не харчуються в своєму фастфуді, якщо тільки самі не приготують собі порцію.

Смак картоплі фрі з Макдоналдса, подобається практично всім. Картопляна індустрія сформувалася в Америці ще в 20 роки, двадцятого століття. У той час американці з картопляних страв віддавали переваги, вареної картоплі, печеної і пюре. Але в 1802 – му році президент Джефферсон привіз із Франції рецепт картоплі фрі, він досить швидко поширився скрізь. Процвітаючий картопляний фермер Джей Ар Симплот швидко цим скористався. Його хіміки швидко поліпшили методику швидкої заморозки картоплі. По початку покупців у нього було мало, при цьому у засновників Макдоналдса з картоплею були проблеми. Картопля користувався великою популярністю, але з ним було багато метушні. Якраз і почали купувати у Симплота його заморожену картоплю. Відвідувачі кафе підміни не виявили. Так як ціна на картоплю стала менше, то попитом він став користуватися більше, і споживання його зросла у 8 разів.

На сучасному картопляному заводі картопля сортується, миється, сушиться під паром до тих пір поки не відвалиться шкурка. Автоматично її ріжуть, за допомогою камер розташованих з різних сторін виявляються бульби з дефектом, їх вибивають паром в спеціальний відсік, де цей дефект акуратно зрізається. У великих чанах нарізану картоплю обсмажують в киплячому маслі до легкого хрускоту, заморожують, сортують за допомогою комп’ютера, спеціальної центрифугою укладається в потрібному напрямку, упаковується і доставляється в ресторан. Восени в картоплю додають цукор, навесні не додають, з цього смак у картоплі завжди один і той же. Спочатку, смак картоплі в Макдоналдсі, на пряму залежав від жиру, в якому її смажили. Ця суміш складалася з 7% бавовняного масла і 93% яловичого жиру. У 1990-му році люди почали активно боротися з холестерином, з цієї причини фастфуди перейшли на 100% рослинна олія. Але смак треба було залишити той же!

Якщо раптом вам захочеться подивитися в «Макдоналдсі» дані про склад страв, то в кінці цього списку зверніть увагу, там написано «натуральний ароматизатор». Це і пояснює те, чому там все так смачно.

Якщо вам захочеться дізнатися рецепт картоплі або гамбургера, то в кулінарних книгах ви його не знайдете. Швидше його можна виявити в таких книгах як «Технологія харчової промисловості» і «Інжиніринг їжі». Основна маса продуктів надходять в кафе попередньо заморожені або консервовані, іноді й сушіння. Саме кухня в кафе, це остання ланка в складній ланцюжку промислового процесу.

Приблизно 90% тих продуктів, які ми купуємо, вже пройшли попередню обробку. Хоча всім відомо, що консервація, або термічна обробка знищують природний смак продукту. Тому без хімічних заводів тут ніяк не обійтися. В Америці на хімічних заводах Нью – Джерсі вже 50 років трудяться саме на фастфуд.

Індустрія смаку це секретний процес. Основні американські компанії ні коли не розкажуть формулу свого продукту, що не розголосить і імен своїх клієнтів. Все це для того, щоб відвідувачі фастфуду подумали, що тут працюють чудові кухарі, і прекрасна кухня. Перш ніж побувати на одному із заводів компанії «Інтернейшнл Флаворс енд Фрагрансез» («Міжнародні смаки і аромати»), Шлоссера довелося підписати зобов’язання про нерозголошення назв продуктів, що становлять продукцію компанії.

Він відвідав лабораторії «легких закусок», саме там відповідають за смак хліба, чіпсів, крекерів, пластівців. В кондитерській лабораторії «роблять» смак морозива, цукерок, тістечок і зубної пасти. У лабораторії напоїв відповідають за смак «100% – ного» соку і правильного пива. Використовуючи 350 хімікатів можна «зробити» запах суниці. Найбільша кількість добавок і барвників йдуть в газованої води. Таким способом можна будь-якої страви «зробити» запах свіжоскошеної трави, а можна запах немитого тіла….

Причому різниці між «натуральними» і «штучними» ароматизаторами практично не існує. І ті й інші виробляють на одному і тому ж заводі використовуючи високорозвинені технології, і складаються з одного і того ж. Різниця тільки в тому, що «натуральні» ароматизатори отримують, піддаючи хімічним реакціям натуральні продукти. А «штучні» отримують з хімікатів. Крім смаку продуктів, там же роблять запахи духів, миючих засобів, шампунів і т. Д. Запахи таких поширених марок духів як: «Бьютіфул» «Есті Лаудер» і «Трезор» «Ланкома», виробляють також на цьому заводі.

Все це підсумок одного і того ж дії. Умиваєшся і голишся ти практично тим, що їси на обід. Доведена істина, що смакові звички, та й сама особистість, теж визначаються в ранньому дитинстві. Діти харчуються у фастфудах, і це для них стає самої звичної їжею. Ковбої та ранчери завжди були кумирами американського Заходу. Але за останні двадцять років понад півмільйона з них, розпродали свою худобу і поміняли поле діяльності. Практично всю м’ясну промисловість, підім’яли під себе корпорації, що постачають фастфуд. Помінялося все, починаючи від корму для худоби, до заробітку м’ясника. Праця на м’ясокомбінаті в Америці вважається найнебезпечнішим.

Також помінявся спосіб забою худоби. Втім, це остання ланка, в ланцюзі тих змін, що відбулися у м’ясній промисловості. У фермерів корови паслися на пасовищах і їли траву. Ті ж корови яких ростять для фастфуда, перед забоєм заганяють цілим стадом на спеціальний майданчик, де годують виключно зерном і анаболіками.

Одна корова з’їдає приблизно 3000 фунтів зерна, при цьому набирає вагу, десь 400 фунтів. При цьому м’ясо робиться жирним, дуже підходящим для фаршу.

Подорожчання зерна, посилило ситуацію, що створилася. До 1997 року 75% худоби в Америки харчувалися останками овець, корів, іноді собак і кішок з притулків для бездомних тварин. У 1994 році корови в США поїли 3 мільйони фунтів Курінного посліду.

Після 1997 корм для худоби складався з добавок зі свиней, коней і курей, з домішкою тирси з курника. На початку двадцятого століття гамбургери вважалися їжею для бідних, яка продавалася на вулиці переважно у фабрик або на ярмарках. У місцевій пресі того часу можна було прочитати «Є гамбургери – все одно, що харчуватися зі сміттєвого відра». Однак компанія «Білий замок» встановила у всіх на виду свої грилі, і тим самим, поправили погану репутацію гамбургера. Після цього утворилися «Макдональдси» зі своєю сімейною політикою. Булку з котлетою стали вважати самої хорошою їжею для дітей, легко жувати, зручно тримати в руці, ситно і дешево. І знову таки постраждали від гамбургерів теж діти.

Більше 700 дітей в Сіетлі захворіли, а в 1993-му році шість дітей померло поївши у фастфуді «Джек ін зе Бокс». Після цього сумного випадку протягом восьми років подібну інфекцію отримали ще півмільйона людей. У фарші виявили колібактерії, саме від неї сотні людей загинули. У 1982 році колібактерії 0157Н7 вперше виділили. Ця бактерія, зі звичайної бактерії кишечника мутує виділяючи токсин, що вражає його внутрішню оболонку. 5% людей від цієї інфекції помирає у жахливих муках, антибіотики не рятують. Колібактерії вбити важко, кислота, хлорка, сіль, мороз безсилі, вона живе у воді, тижнями на прилавках, для того щоб інфікувати організм вистачить і п’яти таких бактерій. Також цю бактерію можна підчепити, поплававши в озері, або посидівши на зараженому килимі.

Ця гидота живе в коровах десятки років. Всі ті нововведення, які відбулися в розведення, в забої худоби утворили прекрасні умови для поширення цієї інфекції. У коров’ячих загонах, жахливі санітарні умови, які можна порівняти хіба що-тільки із середньовічним містом, де протікали річки з нечистот. При обдиранні шкури на м’ясокомбінаті, частки гною і бруду потрапляють в м’ясо. З – за цього, шматок сирого м’яса в нашій кухні, це небезпека. Результати тестів проведені микробиологами, показали, що на кухонній раковині бактерій більше, ніж на унітазі.

Не так небезпечно з’їсти морквину, яка впала в унітаз, ніж, якби вона впала в кухонну раковину.

Що стосується фаршу, тут справи ще гірше. Згідно з результатами досліджень в 78,6% яловичого фаршу знаходяться бактерії поширюються через фекалії. У медичній літературі в розділі про харчових отруєннях часто зустрічаються такі евфемізми: «рівень форм колібактерій», «аеробне число» … Проте все набагато простіше можна пояснити: в м’ясі є гній, тому від гамбургера можна захворіти. Все це ще ускладнюється тим, що у фарші одного гамбургера міститься м’ясо від десятків, а то й сотні корів. Тому навіть без колібактерії там багато зарази. Щодня в Америці приблизно 200 тисяч осіб отримують харчове отруєння, 900 опиняються в лікарні, 14 вмирають.

Ті хто постійно живиться фастфудом через кілька років стають товстунами. 54 мільйони жителів Америки страждають ожирінням, 6 мільйонів неймовірно жирні їх вага понад норми на 100 фунтів (45 кг). Це єдина нація в світі яка розжиріла дуже швидко. А порції в фасфудах тільки стають все більше і більше. Винайшли вже «трёхпалубний» гамбургер, бутерброд «Великий американець», і «Монстра», і бігмаки. Газовану воду п’ють в 4 рази більше. У 50-х роках порція коли була 230 г, зараз вже «дитяча» порція 340 грам, а доросла 900 грам. Все більше люди стали поглинати жир і цукор. Ожиріння, стало другою після куріння причиною смерті в США. Від ожиріння щорічно гине 28 тисяч людей. У англійців, любителів фастфуда рівень ожиріння зріс в 2 рази. Харчування в Японії в основному складалося з морепродуктів і овочів, і товстих у них практично не було. Сьогодні японці «завдяки» фасфуду наздогнали всіх.